Книжки по сільському господарству

Обмін речовин і енергії

Науменко. Фізіологія сільськогосподарських тварин ІІ том

Обмін речовин — важливий процес життєдіяльності організму, який складається з трьох послідовних етапів: надходження поживних речовин в організм і перетворення їх з більш складних на більш прості, властиві організму речовини; використання їх організмом; виділення кінцевих продуктів обміну. Обмін речовин виявляється в двох протилежних, тотожніх і нерозривних процесах — асиміляції та дисиміляції. Асиміляцією називається процес засвоєння речовин з навколишнього середовища і утворення більш складних, властивих організму органічних речовин. Асиміляція відбувається з поглинанням енергії. Дисиміляція — процес розпаду складних речовин на більш прості з виділенням енергії.
Обмін речовин залежить від віку, статі, продуктивності, відтворювальної функції тварин, а також різних умов їх годівлі та утримання.
Робота 84. Визначення витрат енергії тваринами за газообміном (непряма калориметрія)
Найзручнішим для визначення енергетичних витрат в організмі тварин є метод непрямої калориметрії. Він базується на дослідженні газообміну, що відображає інтенсивність процесів окиснення, які відбуваються в організмі тварин, та властивостях окислювальних речовин. В організмі тварин відбувається безперервне перетворення хімічної енергії органічних речовин корму в теплову, яку можна визначити за кількістю виділеного вуглекислого газу й поглиненого кисню. Для розрахунку необхідно 1 л кисню або 1 л вуглекислого газу з утворенням тепла при відповідному дихальному коефіцієнті і калоричному коефіцієнті. Тепловий коефіцієнт використаного кисню при окисненні білків, жирів і вуглеводів різний. Для його визначення використовують дихальний коефіцієнт (відношення між об'ємом виділеного вуглекислого газу і об'ємом поглиненого за той же час кисню).
Мета досліду: ознайомитись з принципом непрямої калориметрії. Засвоїти методику розрахунку енергії, виділеної з організму піддослідної тварини при окисненні різних поживних речовин, з урахуванням дихального і калорийного коефіцієнтів.
Для роботи необхідно: кролик, вбирачі вологи (їдкий калій, концентрована сірчана кислота), респіратор (мішок Дугласа), газовий годинник, газоприймач, газоаналізатор, система приладів для роботи за методом Пашутіна, водоструминний насос, камера для малих тварин, гумові трубки, термометр. На рис. 87 наведено схему розміщення приладів: 1 — камера з твариною; 2, 6,8 — посудини з сірчаною кислотою; 3,7 —ъ їдким калієм; 4 — газовий годинник; 5 — посудина з водою; 9 — регулятор тяги повітря.
Хід роботи. Необхідно визначити дихальний коефіцієнт (ДК) у кролика. Нагодовану тварину зважують і на певний час вміщують під скляний ковпак, з'єднаний гумовими трубками й посудинами з повітрям навколишнього середовища. Попередньо зважують банки з вбирачами СО2 й вологи. Повітря надходить під ковпак з твариною і двічі проходить через вбирачі (до вдиху й після видоху тварини). Вся система з'єднується газовим годинником з насосом, який вмикається і вимикається на початку і наприкінці досліду. Через дві години кількість видихуваного піддослідною твариною вуглекислого газу визначають за різницею в масі банок з їдким калієм до і після експерименту. Споживання кисню твариною (ДК) визначається опосередковано: від суми різниці мас банок з їдким калієм і сірчаною кислотою віднімають різницю мас тварини до і після досліду.
рис.

Ви бачите тільки 51% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.