Книжки по сільському господарству

Лабораторно-практичні роботи травлення

Науменко. Фізіологія сільськогосподарських тварин ІІ том

Життя тварин можливе тільки за умови постійного надходження в їх організм поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів), вітамінів, мінеральних солей і води. Деякі з них можуть засвоюватись організмом без змін. Це ті речовини, які можуть розчинятися у воді й всмоктуватися в кров. Більшість речовин змінюється у шлунково-кишковому тракті під дією соків до простих сполук, які надходять в кров, лімфу, й засвоюються організмом. Поживні речовини використовуються як пластичний матеріал (на будову клітин, тканин); вони також є джерелом енергії, яка необхідна для роботи органів і всього організму тварин.
Травлення — складний фізіологічний процес фізичного, хімічного та біологічного оброблення корму, внаслідок якого білки, жири, вуглеводи перетворюються на прості сполуки, що вже здатні розчинятися у воді й засвоюватися організмом тварини.
Вивчаючи розділ «Травлення», студенти повинні ознайомитися з роботою травних залоз, ферментативним розщепленням корму в ротовій порожнині, шлунка, тонкому та товстому відділах кишок, а також з нервовою та гуморальною регуляцією діяльності травних органів.
Система органів травлення складається з трьох відділів: переднього (органи ротової порожнини, глотка, стравохід, шлунок), середнього (дванадцятипала, порожня, клубова кишки) і заднього (сліпа, ободова, пряма кишки).
Робота 1. Спостереження за прийомом корму і води тваринами
Відшукування та оцінка корму тваринами здійснюється за допомогою зорового та нюхового аналізаторів.
Велика рогата худоба захоплює корм довгим, рухливим язиком, K0Hj _ губами та різцями, вівці — головним чином верхньою губою і язиком, свині — язиком і зубами, м'ясоїдні — різцями й іклами, іноді здобич тримають лапами.
В однокопитних, жуйних і свиней прийом води відбувається шляхом занурення губної щілини в рідину з наступним засмоктуванням її. При цьому нижня щелепа відводиться, а язик рухається в напрямку до глотки.
Малята смокчуть молоко матері. При відведенні нижньої шелепи і руху язика ритмічно змінюється розрідженість повітря в ротовій порожнині (зниження тиску), що забезпечує насисання молока з соска. Рефлекторний акт ссання викликається подразненням рецепторів губ.
Мета досліду: ознайомитися з прийомом корму тваринами, його пережовуванням, ковтанням, а також прийомом води.
Для роботи необхідно: корова, кінь, вівця, коза, свиня, собака, курка, гуска, качка, набір різного корму, вода, годівниця, секундомір.
Хід роботи. Перед проведенням досліду тварину витримують на голодній дієті 12-16 год. В годівницю кладуть певну кількість корму і спостерігають, як тварина захоплює та пережовує його. Підраховують кількість жуйних рухів на кожну порцію корму. Визначають час пережовування однієї порції корму та час поїдання всього корму. Спостереження ведуть за прийомом різного виду корму різними тваринами. Після згодовування корму тваринам дають воду. Спостерігають за прийомом води різними тваринами.
Наслідки спостережень занотовують в зошити і порівнюють між собою.
Робота 2. Роль слини в акті ковтання
Під дією слини пережований корм змочується і зволожується, склеюється муцином слини в грудку, стає слизьким. Все це сприяє його проковтуванню.
Мета досліду: визначити роль слини в акті ковтання.
Для роботи необхідно: станок для фіксації, собака з фістулою протоки привушної слинної залози або без фістули ненагодований собака, сухарі (розміром в 1 см2 кожний) з білого або чорного хліба, 1%-й розчин атропіну, шприц, голки.
Хід роботи. Голодного собаку, навченого до станка, або собаку з фістулою протоки привушної слинної залози ставлять у станок на 10-20 хв до досліду. Собаці дають кілька разів по 2-5 сухарики з білого або чорного хліба. Тварина охоче жує сухарі. При цьому з рота або з фістули витікає слина. Підшкірно собаці вводять розчин атропіну з розрахунку 2-5 мг (0,2-0,5 мл 1%-го сірчанокислого атропіну на собаку масою 12-15 кг). Через 15-20 хв після його введення повторно згодовують сухарі собаці. Собака охоче їх хватає, але довго пережовує і ковтання проходить тяжко. З ротової порожнини або фістули протоки привушної залози слина майже не виділяється. Слиновиділення під дією атропіну припинилося. Атропін гальмує діяльність слинних залоз. Коли атропін повністю подіяв, собака не бере сухарів і навіть відвертається від них. Дуже голодні собаки можуть брати сухарі й довго тримати в роті, після чого викидати. Сухість в ротовій порожнині примушує голодного собаку відмовлятися від корму. Після закінчення досліду тварині дають рідку їжу.
Після 20-30 год доза атропіну перестає діяти.
Робота 3. Секреція слини на харчові і нехарчові подразники
Мета досліду: ознайомитися з деякими особливостями пристосування слинних залоз до різних подразників у собаки.
Для роботи необхідно: станок для фіксації, собака з фістулою протоки привушної слинної залози, 0,5%-й розчин хлористоводневої (соляної) кислоти, спирт, ефір, м'ясо, сухарі, хліб, менделєєвська замазка, дрібні камінці, річковий пісок, лійка, штатив з пробірками, мірні пробірки.
Щоб запобігти опікам на шкірі, замість менделєєвської замазки краще використовувати таку суміш: 100 г каніфолі, 25 г жовтого воску, 40 г мумії та 1 г лляної олії.
Хід роботи. Собаку з фістулою протоки привушної слинної залози (рис. 35) ставлять у станок. Перед дослідом собаці не дають їсти 12-16 год. Вистригають волосяний покрив навколо виведеної протоки. Шкіру протирають ефіром. На підготовлене місце шкіри прикріплюють згаданою вище сумішшю скляну лійку з градуйованою пробіркою. Заспокоюють собаку і переконуються у відсутності слиновиділення.
Собаці показують сухарі, молоко (дражнять). Звертають увагу на умовно-рефлекторне виділення слини на вигляд та запах їжі.
Потім тварині дрібними порціями дають харчові та нехарчові подразники з тим розрахунком, щоб час дії кожного з них тривав 1 хв. Слину збирають протягом 2 хв від початку дії подразника.
рис.
Новий подразник дають тварині після припинення виділення слини від попереднього.
Нехарчові речовини вводять в рот собаці примусово. Вимірюють кількість слини, виділеної на кожний з подразників, і записують дані в табл. 2. Слину, одержану на різні подразники, вимірюють і визначають її якість за допомогою віскозиметра. Переконуються в тому, що на НИи корм виділяється неоднакова кількість слини різної якості.
Таблиця 2 Кількість слини, виділеної на різні подразники
Таблиця 2
Таблиця 2
Робота 4. Дослідження ферментів слини
До складу слини входять ферменти тільки на вуглеводи — а -амі-та а -глкжозидаза. Амілаза розщеплює крохмаль-полісахарид ( гобливо легко варений крохмаль) до мальтози, а а -глюкозидаза розщеплює мальтозу до глюкози.
Мета досліду: ознайомитися з дією слини на крохмаль. З'ясувати умови, які необхідні для дії ферментів слини.
Для роботи необхідно: слина собаки і людини, 1%-й крохмальний клейстер, розчин Люголя, 1%-й розчин мідного купоросу, 10%-й зчин ЛуГу, водяна баня, лід або сніг, пробірки, піпетки, термометр, штатив, олівець по склу.
Хід роботи. Пронумерувати п'ять чистих пробірок і провести дослід за схемою, наведеною у табл. 3.
Через 10 хв пробірки виймають з водяної бані, охолоджують під краном і розділяють вміст кожної на дві нерівні частини. З меншою частиною вмісту пробірок проводять реакцію на крохмаль (додаючи 3-5 крапель розчину Люголя або йоду). Поява синього забарвлення розчину вказує на те, що розщеплення крохмалю не відбулося. Зникнення синього забарвлення вказує на розщеплення крохмалю.
Таблиця З Схема досліду по визначенню дії ферментів слини
Таблиця З
З другою частиною вмісту пробірки проводять реакцію на цукор. Для цього в пробірку додають 0,5 мг 10%-го розчину лугу, а потім по краплях (3-5) — 1 %-го розчину мідного купоросу і підігрівають. Якщ0 крохмаль перетворився на цукор, з'являється буре забарвлення.
Роблять висновки за кожною з проведених проб.
Робота 5. Виявлення муцину в слині
Слина, яка є сумішшю секретів усіх слинних залоз, буває рідкою, водянистою або густою, в'язкою. її в'язкість залежить від наявності білкової речовини — муцину, за допомогою якого корм ослизнюється і склеюється в харчову грудку.
Мета досліду: виявити слизову білкову речовину — муцин в досліджуваній слині.
Для роботи необхідно: слина собаки і людини, 10%-й розчин оцтової кислоти, лійки, фільтрувальний папір, скляні палички, спиртівка, азотна кислота, пробірки, скло на стіл.
Хід роботи. В пробірку наливають 5 мл нерозведеної слини і до неї додають рівний об'єм 10%-го розчину оцтової кислоти. При наявності муцину утворюється білий осад, що піднімається догори. Муцин виймають скляною паличкою з пробірки і переносять на дно чистої пробірки. Слина без муцину перестає бути тягучою. Проводять ксантопротеїнову реакцію. Для чого обережно над склом столу додають в пробірку з муцином 5-6 крапель азотної кислоти і обережно підігрівають пробірку на спиртівці. Муцин дає характерне для білків жовте забарвлення — позитивну ксантопротеїнову реакцію.
Муцин — це білок, а тому можна провести біуретову пробу. До 2 мл розчину муцину додати 1/4 об'єму 10%-го NaOH і краплинами 0,1 %-го розчину CuSO4. Суміш забарвиться у фіолетовий колір.
Робота 6. Вивчення реакції (рН) слини реакція слини в різних тварин значно коливається. В жуйних рН и g і свиней — 7,32, коней і собак — 7,55. У тварин одного і того виду реакція її може змінюватися залежно від характеру корму. ~жна реакція обумовлюється наявністю в слині лужної солі (бікарбонату натрію і калію). Висока лужність слини в жуйних сприяє нормальному перебігу мікробіологічних процесів у рубці. Вона нейтралізує кислоти, що утворюються під час травлення у рубці.
Мета досліду: вивчити реакцію слини.
Для роботи необхідно: слина собаки і людини, 0,01 н. розчин Н SO, індикатор метилоранж, бюретка ємністю 25 мл, стаканчики, піпетки.
Хід роботи. У стаканчику ємністю 20 мл відмірюють 1 мл слини. Додають 2 краплі індикатора і титрують 0,01 н. розчином H2SO4 до появи червоно-оранжевого відтінку. Реакцію слини рахують у відсотках NaHCO3 за кількістю мілілітрів H2SO4, що пішло на титрування.
Приклад. На титрування 1 мл слини пішло 4 мл 0,01 н. H2SO4
формула
При цьому 1 мл 0,01 н розтану H2SO4 зв'яже 0,5 мл 0,01 н. NaHCO3, або за масою 0,00042 r NaHCO3. Якщо на титрування пішло 4 мл 0,01 н. HjSO,,, то в 1 мл досліджуваної слини міститься 4 х 0,00042 г NaHCO3. Лужність слини виражають у відсотках NHCO3 і відповідно дорівнює
формула
Лужність слини привушної залози у 8-12-місячних телят дорівнює 0,5-0,7, у свиней 0,3-0,35, у собаки і людини відповідно 0,15-0,25% NaHCO3.
Робота 7. Отримання шлункового соку в коня за допомогою носостравохідного зонда
Шлунок в коня однокамерний, складний за своєю структурою Залози слизової оболонки шлунка коня секретують безперервно Секреція шлункового соку поступово знижується при голодуванні Навіть після 78-годинного голодування секреція не припиняється. І3 зниженням секреції соку при голодуванні знижується кислотність і перетравна здатність шлункового соку.
Через складність проведення операцій на шлунку коня шлунковий вміст і шлунковий сік для дослідження можна отримати за допомогою носостравохідного зонда.

Ви бачите тільки 22% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.