Книжки по сільському господарству

Проблеми екологічного моніторингу грунтів у сучасному землеробстві України

Примак. Екологічні проблеми землеробства

Земельний фонд України нині складається із земель, що мають різне функціональне використання, якісний стан та правовий статус. Власне земельна площа суходолу України на 01.06.2005 р. становила 57 933,7 тис. га, а її сільськогосподарська освоєність дорівнювала 72,1 %, розораність — 56,1, частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь сягала 79 %.
Сільськогосподарська освоєність земель в Україні перевищує екологічно обґрунтовані межі. Зростання народонаселення нашої планети зумовлює загальне збільшення та просторову диспропорцію антропогенного навантаження на земельні ресурси. Ці процеси є домінуючими у визначенні майбутньої взаємодії соціальних, політичних, економічних, екологічних, правових та інших факторів існування людського суспільства.
Надмірна розораність і, особливо, екстенсивний характер використання ґрунтового покриву спричинили його деградацію, порушили природні процеси ґрунтоутворення. Ґрунти втратили самовідновлювальну здатність. Необгрунтовано багато земель знаходиться під спорудами, шляхами тощо. Чинні в Україні нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5— 2,7 рази перевищують нормативи, прийняті в країнах Західної Європи. Поширений нині відкритий спосіб добування корисних копалин призводить до знищення ґрунтового покриву на великих площах. На початок 2005 р. було 151,1 тис. га порушених земель, з яких 53,3 тис. га — відпрацьованих під час добування корисних копалин, їхньої переробки, проведення геологорозвідувальних робіт, торфорозробок тощо. Неефективно або недостатньо ефективно використовується 2,41 млн га земель, що вкриті водою. Водосховища, водотоки, канали та інші гідротехнічні споруди займають 1,4 млн га земель. У зонах впливу водосховищ підтоплені від 200 до 500 тис. га сільськогосподарських земель. Значні території зайняті відходами виробництва, відвальними породами, звалищами тощо. Площа продуктивних земель постійно скорочується.
Для зменшення загрози ерозії в Україні впроваджується контурно-меліоративна організація території. Однак виконання комплексних протиерозійних заходів, зокрема агротехнічних, щодо захисту ґрунтів від ерозії в останні роки майже припинилось у зв'язку з неефективним моніторингом земельних ресурсів та проблемами фінансування цих робіт. Також скоротились роботи з рекультивації порушених земель.
Другий за поширенням і перший за важливістю екологічний аспект землекористування в Україні пов'язаний із токсикацією, інтенсивним забрудненням ґрунтів залишками засобів захисту рослин — пестицидами і добривами. Найшкідливішими є забруднення ґрунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема радіонуклідами та важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб. Землі на значних площах радіоактивно забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Достовірна інформація про реальні просторово-часові зміни впливу суспільства на земельні ресурси є одним з найважливіших чинників гуманної оптимізації, багатогранної системи людина — довкілля. Вивчення сучасного стану та прогнозу розвитку цих процесів, їх взаємодії з іншими факторами є пріоритетом більшості суспільних та природничих наук. Вагоме значення для вирішення поставлених проблем має моніторинг земельних ресурсів та оптимізація його структури і функціональних зв'язків.
Сучасні проблеми здійснення моніторингу земель в Україні пов'язані, насамперед, з його організацією, що могла б забезпечити проведення всебічного і систематичного обліку й оцінки стану земель з метою захисту і поліпшення якості ґрунтів сільськогосподарського призначення. Виникає необхідність у створенні постійно діючої системи обліку, спостереження, порівняння, вимірювання, інвентаризації і прогнозування екологічного стану земель з виявленням і реєстрацією змін на тлі природних і антропогенних процесів, тобто в постійному функціонуванні служби екологічного моніторингу земель.
Динамічний характер стану навколишнього середовища, особливо земельних ресурсів, вимагає для обґрунтування управлінських рішень надійних даних про їхні кількісні та якісні показники. Система моніторингу земельних ресурсів регулюється, насамперед, Земельним Кодексом України і чинними нормативно-правовими актами. Враховуючи сучасну багатогранність завдань моніторингу земель, необхідно закріпити на законодавчому рівні процедури земельного моніторингу в Україні. При цьому слід чітко визначити, прерогативою яких адміністративно-територіальних органів виконавчої влади є проведення відповідних заходів земельного моніторингу, які державні служби відповідають за реалізацію напрямків земельного моніторингу і володіють та передають офіційну інформацію. Крім цього, необхідно забезпечити нормативно-правове поле проведення моніторингу земель і обов'язки та відповідальність відповідних державних служб.
Необхідно розробити механізми узгодження і систематизації інформації на всіх рівнях виконавчої влади. Важливою проблемою € розробка уніфікованого підходу до реалізації земельного моніторингу. Серйозною проблемою нормативно-правового регулювання моніторингу земель є визначення функції організацій і установ з надання достовірних даних. При цьому виникає проблема правового регулювання експертизи об'єктивності результатів моніторингу земель.
Не менш важливими є питання розробки та вдосконалення теоретичної бази моніторингу земель. Поки що не розроблені важливі питання моніторингу земель, а саме: системи організації та його ведення, відсутня детальна структура моніторингу земель і його технологічні етапи, не розроблені комплексні методики аналізу земельних ресурсів, не визначено основні критерії і нормативи для оцінки стану земельних ресурсів і виявлення кризових ситуацій.
Важливою проблемою моніторингу земель є розробка чітких підходів до інтерполяції на значній території результатів дискретних досліджень земельних ресурсів. Це вимагає визначення радіусів інтерполяції різних показників моніторингу земель, які можна територіально узагальнювати. Не вирішені проблеми теорії моніторингу земель, які безпосередньо впливають на якість оцінки наслідків негативних процесів і впровадження адекватних заходів для їхнього попередження і ліквідації (Черняга П. Г., Мошинський В. С, 2007).
Моніторинг земельних ресурсів є складовою частиною геосистемного моніторингу. Моніторинг змін природно-територіальних комплексів вимагає одночасного врахування прояву техногенних чинників, оскільки людська діяльність проявляється без винятку в усіх регіонах земної кулі. Відповідно комплексний моніторинг геосистеми вимагає застосування багатогалузевої системи зондування змін усіх якісних та кількісних параметрів природного середовища та техногенних впливів на них.
Оскільки моніторинг геосистем є одночасно складним і цілісним механізмом зондування довкілля, то доцільно впровадити системну класифікацію його об'єктів, методів та засобів.
Напрями моніторингу природних систем поділяють на три групи: геосферний, біосферний та соціосферний (Адаменко О. А., 1993). Перший напрям охоплює неживу природу, другий — живу природу і третій — людську діяльність. Моніторинг геосфери включає зондування літосфери, геоморфосфери, геофізичних сфер, гідро- та атмосфери. Біосферний моніторинг об'єднує зондування фітосфери (рослинного покриву), зоосфери (тваринного світу). Соціосферний моніторинг включає зондування демосфери (людського суспільства) та техносфе-ри (результатів діяльності людини). Безумовно подана схема моніторингу геосфери має логічну побудову та цілісну структуру.
Крім цього, важливим є системний поділ досліджуваних об'єктів на структури різної фізичної природи. У контексті встановлення природних взаємин така градація дає змогу системно розпочати вивчення усіх досліджуваних процесів. Фундаментальна градація географічної оболонки здійснена за принципом її розділення на компоненти неживої і живої природи та комплексні компоненти, наприклад, ґрунти, природні води тощо.
Моніторинг земельних ресурсів неможливий без врахування взаємозв'язку із компонентами живої природи, особливою мірою це стосується прогнозування змін у структурі земельних ресурсів. Не менш вагомим є вплив людського суспільства на структуру, стан та зміни земельних ресурсів. Особливо це актуальне у сфері екології, збереження довкілля, раціонального природокористування та оптимізації максимальної ефективності використання природних ресурсів. Моніторинг земельних ресурсів виконується в усіх підсистемах геосфери із використанням усіх придатних для цього методів та технологій природничих та прикладних наук. Узагальненням цієї структури є блок-схема компонентів моніторингу земельних ресурсів.
Моніторинг земельних ресурсів здійснюють на трьох рівнях — планетарному, регіональному та локальному.
Національний моніторинг проводиться на основі систематизації даних регіонального моніторингу. На цьому рівні, як правило, виникають проблеми винятково технічного характеру, пов'язані зі своєчасністю забезпечення регіональними звітними матеріалами. Не менш важливою є проблема узгодження даних дистанційного зондування космічними засобами із результатами регіональних досліджень.
Моніторинг земель — це цілісна багатогранна система методів, технологій стеження та комплексної оцінки стану земель, прогнозування їх змін. Для оптимального ведення моніторингу необхідно задіяти різні компоненти, сукупність яких дасть можливість прозоро оцінити стан земель. Результати моніторингу земель є основою розробки оптимальних програм раціонального землекористування.

Ви бачите тільки 27% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.