Книжки по сільському господарству

Еколопзація систем землеробства

Примак. Екологічні проблеми землеробства

Системою землеробства називають науково обґрунтований комплекс взаємопов'язаних агротехнічних, меліоративних, ґрунтозахисних і організаційно-економічних заходів, спрямованих на ефективне використання ґрунту, кліматичних ресурсів, біологічного потенціалу рослин з метою отримання стабільних і економічно доцільних урожаїв сільськогосподарських культур належної якості за умов підвищення родючості ґрунту і дотримання екологічної безпеки довкілля та вирощеної продукції. Кожна система землеробства характеризується двома найважливішими агрономічними ознаками: способом використання землі, вираженим співвідношенням земельних угідь та структурою посівних площ, і способом збереження та підвищення родючості ґрунту. Рушійною силою безперервного розвитку систем землеробства є протиріччя між консервативністю природних властивостей ґрунту як основного засобу виробництва в галузі і об'єктивною необхідністю підвищення його продуктивності. У процесі розв'язання цього протиріччя в суспільстві змінюються і вказані основні агрономічні ознаки системи землеробства.
У структурі посівних площ ці зміни стосуються, головним чином, співвідношення між посівами зернових, кормових і технічних культур, між культурами вузькорядного способу сівби і просапними. З розвитком науки, економічних ресурсів суспільства вдосконалення зазнає і спосіб підвищення родючості грунту: поряд із засобами її природного відтворення (травосіяння, впровадження парів) широкого застосування набувають промислові (мінеральні добрива, меліорація, механічний обробіток ґрунту і т.д.).
Поступальний розвиток систем землеробства відбувається за відомими законами землеробства. Окрім того, є і спеціальні закони, яким підпорядковується цей розвиток:
1. Закон біотехнологічного пріоритету в розвитку землеробства полягає в обумовленості кількісних меж продукційного процесу в конкретних зональних умовах екологічними та біологічними факторами — кліматом, зокрема фотосинтетично активною радіацією, родючістю грунту, біологічним потенціалом вирощуваних рослин. Кожній ґрунтово-кліматичній зоні відповідає абсолютно конкретна потенційна величина створюваного землеробського продукту, яка має незначні кількісні коливання і може бути прийнята за константу. Цей закон регламентує зональність систем землеробства з відповідною структурою посівних площ.
2. Закон детермінації реальної продуктивності ріллі в межах ґрунтово-кліматичної зони екологічномим потенціалом конкретного агро-ландшафту обґрунтовує об'єктивну необхідність адаптивних систем землеробства, для побудови яких враховують інформацію про основні його екологічні нормативи, що дозволять досягти зональної потенціальної величини якісного землеробського продукту. Такими нормативами є допуски балансу гумусу, агрофільних елементів, твердого стоку і дефляції ґрунту, фітосанітарного стану, забруднення ландшафту ксенобіотиками тощо.
3. Закон адекватності розвитку землеробства і тваринництва зобов'язує для відтворення родючості ґрунту повернути в нього до 3/4 біомаси створеного урожаю після використання її у тваринництві. На виконання вимог перелічених законів та за основними агрономічними ознаками сучасні системи землеробства в Україні мають наступну агрономічну класифікацію (табл. 54)
Таблиця 54
ВІТЧИЗНЯНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА
Таблиця 54
Для вибору необхідного варіанту серед перелічених в агрономічній класифікації систем землеробства доцільно скористатися існуючим районуванням території України (табл. 55), відповідно до якого виділено 7 природно-сільськогосподарських зон, основними ознаками яких є зональні типи і підтипи ґрунтів, особливості кліматичних умов, співвідношення земельних угідь і пов'язана з ними спеціалізація сільського господарства. В межах зон виділено 19 провінцій, що характеризуються особливими гідротермічними умовами. У зв'язку з цим, кожна провінція відрізняється набором сільськогосподарських культур і технологією їх вирощування.
На території провінцій виділений 31 природно-сільськогосподарський округ за типом рельєфу, особливостями ґрунтотворних порід і агрокліматичних показників. Найменшою таксономічною одиницею за вказаного районування на тлі округів названо 198 природно-сільськогосподарських районів з урахуванням в їх межах головних показників ґрунтів, що впливають на урожайність культур: гранулометричний склад, зволоженість території, еродованість. У природно-сільськогосподарському районі об'єднані території з найбільш однорідними екологічними умовами в агроландшафтах. Допуски варіювання суми активних температур тут не перевищують ± 100—200 °С, величини ГТК ± 0,1—0,2.

Ви бачите тільки 22% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.