Книжки по сільському господарству

купить фермерские продукты

Проблема ефективного і екологічно безпечного контролю забур'яненості сільськогосподарських угідь

Примак. Екологічні проблеми землеробства

Однією з найбільш актуальних проблем вітчизняного землеробства залишається значна забур'яненість посівів сільськогосподарських культур. У повсякденному житті шкода від бур'янів у посівах часто буває зовні малопомітною. На забур'яненому полі культурні рослини живі і навіть формують урожай. Видимих пошкоджень немає, як це можна спостерігати, наприклад, на посадках картоплі за наявності фітофагів, зокрема, колорадського жука. Немає відмирання листя, або плямистості, як за хвороб. У такій ситуації захист культурних рослин від бур'янів господарники не завжди вважають пріоритетним. Механічне знищення бур'янів у період, коли вони вже досягли великих розмірів, часто сприймається як радикальний і достатній засіб забезпечення отримання урожаю. Практика такі надії мало підтверджує. Про це свідчать і середні показники урожайності сільськогосподарських культур на забур'янених полях, їх рівень значно поступається урожайності на полях, де були використані надійні й високоефективні системи захисту від бур'янів.
Зниження урожайності культурних рослин через негативну дію бур'янів (за відсутності захисних заходів) у світі може досягати, у середньому: озимої пшениці — на 25 %, гороху — ЗО, сої — 36, цукрової тростини — 39, капусти — 44, кукурудзи — 41, сорго — 48, розсадного рису— 49, льону — 58, арахісу — 61, тютюну — 66, столових буряків — 71, рису посівного — 75, цукрових буряків — 77, часнику — 88, бавовнику — 88, цибулі —-100, моркви — на 100 % (Іващенко О.О., 1999).
Висока забур'яненість посівів сільськогосподарських культур є інтегрованим результатом впливу багатьох факторів: потенційного засмічення орного шару ґрунту насінням бур'янів і органами їх вегетативного розмноження; місця культури в сівозміні; рівня контролювання бур'янів у посівах попередніх культур; якості виробництва і внесення органічних добрив; кількості і способу внесення мінеральних добрив, особливо азотних; глибини, способів і якості основного обробітку ґрунту; строку і способу сівби сільськогосподарських культур; комплексу агротехнічних заходів щодо догляду за посівами; біологіч- них і морфологічних особливостей культурних рослин, їх конкурентної здатності; оптичної щільності посівів культури під час вегетації; застосування системи хімічного захисту посівів від бур'янів.
Усього в Україні потенційно здатні бути бур'янами більш як 1500 видів трав'янистих рослин. До актуальних бур'янів відносять 800 видів, з яких понад 300 є найбільш масовими і шкодочинними.
Є істотні відмінності у видовій структурі бур'янів у різних кліматичних зонах України. Такі природні зональні комплекси диких рослин, що склалися на полях адекватно екологічному середовищу, називають бур'яновими асоціаціями. Вони є еволюційно чіткими індикаторами певних ґрунтово-кліматичних умов конкретного регіону і отримали назву, відповідну домінантним видам бур'янових асоціацій.
На дерново-підзолистих ґрунтах Полісся й Лісостепу на сільськогосподарських угіддях склалась глухокропивно-метлюгова асоціація бур'янів, на сірих лісових ґрунтах Лісостепу й Полісся — зірочниково-макова, опідзолених чорноземах Лісостепу — червецево-волошкова, типових чорноземах Лісостепу — ромашково-лободова, чорноземах звичайних Степу — амброзієво-лободова, південних чорноземах і каштанових ґрунтах Степу — жовтушниково-дейскурайнієва, а на південних супіщаних чорноземах і ґрунтах півдня Степу — ромашково-дейскурайнієва.
Культурні рослини, вирощувані на полях, також здатні істотно впливати на видовий склад бур'янів, що вегетують у посівах, визначаючи бур'янове угруповання, що отримало назву бур'янової синузії. Наприклад, у посівах озимої пшениці (особливо в Чернігівській, Полтавській, Сумській областях) масово розвивається злісний бур'ян — метлюг звичайний. На посівах ярих культур, зокрема цукрових буряків, у тому ж регіоні названий вище бур'ян практично відсутній. Таке явище вчені пояснюють, насамперед, особливостями його біології і агротехнікою вирощування культурних рослин. Метлюг звичайний є типовим озимим видом бур'янів. Сходи озимих і частково зимуючих видів бур'янів гарантовано будуть знищені навесні суцільною передпосівною культивацією під ярі культури. На посівах озимої пшениці вони здатні успішно розвиватись до закінчення своєї вегетації. Для появи масових сходів зимуючих і ранніх ярих бур'янів — підмаренника чіпкого, жабрію однорічного, талабану польового, гірчиці польової, лободи білої, гірчака березкоподібного та інших — у посівах озимих культур навесні умови не завжди сприятливі. Вони залежать від розвитку культурних рослин, зокрема від їх густоти. Особливо заростають бур'янами зріджені і ослаблені посіви.
Посіви цукрових буряків щороку інтенсивно заростають ярими, особливо пізніми бур'янами (щириця звичайна, щириця жминдоподіб-на, щириця блакитна, паслін чорний, незбутниця дрібноквіткова, незбутниця шафранна, мишій сизий, плоскуха звичайна та ін.).
Визначальним фактором, від якого насамперед залежить забур'яненість посівів сільськогосподарських культур у період їх вегетації, є освітленість поверхні ґрунту на полі. Остання визначається особливостями морфології рослин культури, їх розвитком і способом сівби.
Експериментально доведено, що в добре розкушених (600—800 продуктивних стебел/м2) посівах колосових культур з енергоємністю освітленості нижнього ярусу стеблостою 0,20—0,25 калорії на 1 см2 у фазі виходу в трубку — колосіння переважна більшість малорічних, а також регенеруючих із відрізків коренів багаторічних бур'янів не в змозі пройти своєчасно світлову стадію розвитку, отже, вони не квітують, мають пригнічений стан і не утворюють життєздатного насіння до збирання врожаю, тому такі посіви не потребують хімічного захисту від бур'янів шляхом внесення гербіцидів. Менш розвинені та зріджені посіви колосових культур (250—350 продуктивних стебел/м") з енергоємністю освітленості 0,30-—0,35 кал/см" у більшості випадків доводиться обробляти гербіцидами, використовуючи для цього препарати останнього покоління (гроділ максі, естрон, лінтур), або бакові суміші змінної солі 2,4—Д з аміачною селітрою. Для захисту від бур'янів менш конкурентоспроможних посівів кукурудзи з енергоємністю освітленості на перших етапах онтогенезу (до змикання міжрядь культури) 0,45—0,50 кал./см2 гербологи Інституту зернового господарства УААН рекомендують використовувати гербіциди ґрунтової (примекстра TZ голд, фронт'єр, харнес), а також післясходової дії (ді-ален супер, майстер) в поєднанні з розпушуванням міжрядь, або підгортання рослин (за необхідності).
На посівах озимої пшениці, висіяної вузькорядним або звичайним рядковим способом, проблема бур'янів є менш гострою, ніж на посівах просапних — кукурудзи, соняшнику, і особливо цукрових буряків. Наприклад, відновлення процесу активної вегетації рослин озимої пшениці розпочинається вже за температури 5 °С. Поверхня ґрунту швидко закривається листям рослин озимої пшениці та їх тінню. У фазах стеблування і колосіння площа листя рослин культури може досягати 60—70 тис. м2 і більше на 1 га поля, що обумовлює добре затінення поверхні грунту і нижнього ярусу посівів (до 20—30 см висоти). Зріджені посіви озимої пшениці (400 шт. і менше генеративних стебел на 1 м2 посіву) заростають ярими бур'янами і потерпають від їх конкуренції значно більше, ніж густі й оптично щільні (500—550 шт. стебел/м2).
Для ефективного захисту посівів озимої пшениці, ячменю, вівса, гороху від бур'янів, як правило, достатньо одного вчасного обприскування гербіцидами, підібраними з урахуванням ботанічної структури забур'янення. У пізніший період вказані культурні рослини, як домінанти агрофітоценозів, самі здатні надійно контролювати наявність бур'янів на посівах до закінчення вегетації. Проте, коли рослини цих культур закінчують вегетацію і до поверхні ґрунту зростає надходження світла, на полі з'являється нова хвиля сходів бур'янів: лободи білої, лободи гібридної, щириці звичайної, незбутниці дрібноквіткової та інших, що у разі запізнення зі жнивами може призвести до відчутних втрат зерна.
На посівах просапних культур, особливо тих видів, що не здатні розміщувати свій листковий апарат високо над поверхнею грунту (цукрові і кормові буряки, морква та ін.), контролювати бур'яни значно складніше. На таких посівах дуже довго залишаються вільні екологічні ніші, які культурні рослини спроможні зайняти лише після відносно тривалого (40—60 днів) від часу появи їхніх сходів періоду вегетації. Згідно із законами природи протягом такого періоду вільні екологічні ніші на полі інтенсивно освоюють дикі рослини — бур'яни. Запасів їх насіння у верхньому шарі ґрунту більш ніж достатньо. Наприклад, у зоні Дісостепу потенційна засміченість насінням бур'янів верхнього (0—5 см) шару ґрунту перевищує 300 млн шт./га. На таких полях ймовірна рясність їх сходів протягом вегетаційного сезону сягає більше 1000нгг./м2.
Більшість однорічних бур'янів, як правило, має розтягнутий період проростання. Деякі здатні давати сходи протягом усього вегетаційного періоду: лобода біла, лобода багатонасінна, щириця звичайна, незбутниця дрібноквіткова, зірочник середній, мишій сизий тощо. Оскільки екологічні ніші на посівах залишаються тривалий час не зайнятими культурними рослинами, то землеробу доводиться брати на себе захист їх від бур'янів, для чого слід вдаватися до системи послідовних внесень гербіцидів по сходах (від 2-х до 4-х і більше разів).
Для полегшення контролю багаторічних бур'янів у посівах просапних культур знищувати їх треба у посівах попередників. Традиційно попередниками їх є культури звичайного рядкового способу сівби (озима пшениця, ярий ячмінь тощо), у посівах яких легко й відносно недорого можна знищити рослини осоту рожевого, осоту жовтого, латуку татарського, хвоща польового та ін. Такий контроль багаторічних бур'янів у посівах зернових колосових у 1,8—2,4 рази дешевший, ніж вартість захисних заходів у посівах сої або цукрових буряків. У посівах соняшнику контролювати багаторічні бур'яни (осоти, латук, татарник, будяк), що як і соняшник належать до ботанічної родини айстрових, практично неможливо. Звільнення полів від бур'янів названих видів можливе лише в посівах попередників.
Схожа ситуація і з видами багаторічних бур'янів з ботанічної родини березкові (березка польова, березка чорнильна) у посівах цукрових буряків і сої. Ці надзвичайно злісні коренепаросткові бур'яни легко можна контролювати у посівах попередника — озимої пшениці.
Перевірена часом система контролювання бур'янів механічними заходами себе ще далеко не вичерпала. Разом з тим сучасний стан забур'янення орних земель потребує доповнення традиційних агротехнічних заходів іншими, не менш ефективними заходами контролювання бур'янів: хімічним, біологічним, фізичним, фітоценотичним тощо.
Для їх успішного й раціонального застосування потрібно значно менше енергетичних затрат, але необхідні глибші й всебічні знання морфології, біології, екології, біохімії, стратегії розвитку і можливостей адаптації рослин бур'янів.
Орні землі в усіх регіонах України останніми роками мають значну забур'яненість. Результати обстежень показують, що більш як на двох третинах площі ріллі нині розповсюджені багаторічні бур'яни, що вирізняються особливо високою шкодочинністю (осот рожевий, осот жовтий, пирій повзучий, березка польова та ін). Запаси насіння мало-річних бур'янів в орному (0—30 см) шарі ґрунту за останні 10 років зросли на третину. їх запаси в середньому становлять у Степу 1,14 млрд шт./га; Лісостепу — 1,71; на Поліссі — 1,47 млрд шт./га (Іващен-ко О.О., 2007). За даними Інституту цукрових буряків УААН, лише з верхнього (0—5 см) шару ґрунту (з нього з'являється близько 80 % усіх сходів бур'янів за сезон) за сприятливих погодних умов і достатнього зволоження здатні прорости за вегетаційний період у середньому: у Степу — 11,21 млн шт., у Лісостепу — 23,37, на Поліссі — 18,87 млн шт. насінин бур'янів на 1 га ріллі, тому на сьогодні надзвичайно актуальним є завдання побудови системи заходів ефективного контролювання забур'яненості, щоб очистити посіви від такої «зеленої пожежі».
Відомі агротехнічні заходи по-різному впливають на чисельність бур'янів та їх видовий склад на орних землях. Стійкими до інтенсивного механічного обробітку ґрунту виявились, наприклад, березка польова, гірчак розлогий, куряче просо, мишій сизий, осот жовтий. Зростання інтенсивності механічного обробітку ґрунту спричиняє збільшення частки в агрофітоценозах малорічних бур'янів з еколого-ценотичною стратегією експлерентів, таких, як лобода біла, лобода гібридна, щириця звичайна, щириця жминдоподібна, зірочник середній, капуста польова, портулак городній і зменшення кількості рослин три-реберника непахучого, хвоща польового, талабану польового, рутки лікарської, фіалки польової, щавлю гороб'ячого.
Унаслідок збільшення забур'яненості посівів недобір врожаїв в Україні істотно зріс. Розрахунки, проведені на підставі фактичної актуальної забур'яненості полів та шкодочинності бур'янів в Україні, демонструють величину щорічних втрат урожаю у вітчизняному землеробстві: зерна — 8 млн т, цукрових буряків — 15, картоплі — 4, соняшнику — 0,3 млн т і відповідно інших культур (Манько Ю.П., 1998).
Це стало наслідком істотного зниження культури землеробства і зменшення обсягів застосування хімічних засобів захисту рослин, насамперед гербіцидів. Через кризові явища в економіці країни в останні роки відбулося зменшення обігових коштів у господарств, зріс ціновий дисбаланс на сільськогосподарську продукцію й енергоносії, добрива та сільськогосподарські машини.
Як результат, орні землі були позбавлені добрив, меліоративних заходів, а технології вирощування усіх культур максимально спрощені. Давно опрацьовані й високоефективні агротехнічні заходи контролювання бур'янів (лущення стерні, культурна оранка, плоскорізний обробіток, осінні культивації тощо) у багатьох господарствах перестали бути обов'язковими, або ж виконуються з грубими порушеннями агротехнічних вимог. Багато господарств перейшли на поверхневу і навіть нульову системи основного механічного обробітку ґрунту, не доповнивши їх одночасно збільшенням обсягів застосування гербіцидів. Навпаки, гербіциди стали для багатьох недоступними через фінансову неспроможність господарств. Проблема ефективного захисту посівів від бур'янів набула загальнодержавного значення, а втрати від забур'яненості створюють загрозу національній продовольчій безпеці країни.
До її розв'язання, окрім управлінських структур, мають докласти зусиль спеціалісти сільського господарства, власники землі: їм необхідно домогтися не просто проведення захисних заходів на посівах, а й досягти максимальної ефективності після раціональних затрат на їх виконання.
Значне поширення певних бур'янових видів по території країни завдає і відчутної екологічної шкоди довкіллю, порушуючи комфортність умов для людей. Так, відомі бур'яни, носії алергенів амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiqfolia L), чорнощир нетреболистий {Cyclachena xanthifolia L) та деякі інші спричинюють алергічні захворювання людей.
Потрапляння в організм тканин цикути отруйної (Cicuta virosa L), блекоти чорної (Hyoscyamus niger L), дурману звичайного (Datura stramonium L) викликають отруйний вплив, що проявляється збудженням нервової системи, а мак дикий (Papaver rkoeas L), чистотіл великий (Chelidonium mqjus L), жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L), чистець прямий (Stachis recta L), залізниця гірська (Sideritis montana L), пажитниця п'янка (Lolium temulentum L) пригнічують нервову систему. Інші отруйні бур'яни вражають одночасно з нервовою системою серцево-судинну систему і шлунково-кишковий тракт. До них належать сокирки польові (Delphinium consolida L), болиголов плямистий (Conium macuJatum L), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis L), полин кримський (Artemisia taurica Wild), жовтець. їдкий (Ranunculus acris L). Розлади шлунка і кишківнику викликають також молочай степовий (Euforbia stepposa Los), льонок звичайний (Linaria vulgaris L), гірчак березкоподібний (Polygonum convolvulus L), березка польова (Convolvulus arvensis L), повитиця польова (Cuscuta arvensis L), кукіль звичайний (Agros temma githago L).
До отруйних бур'янів, що ушкоджують переважно органи дихання і одночасно шлунок відносять гірчицю польову (Sinapis arvensis L), суріпицю звичайну (Barbarea vulgaris L), кучерявець Софії (Descurainia Sophia L), хрінницю пронизанолисту (Lepidium perforatum L). Спричиняють переважно біль в серці отруйні бур'яни: ластовень гострий (Vincetoxicum steppositm Pobed) та геліотроп запашний {Heliotropium suaveolens Bieb), а вражає печінку — жовтозілля весняне (Senecio vernal is Waldst. et. Kit). Речовини з бур'яну буркуну лікарського (Melilotus officinal is L) спричинюють крововилив у організмі.
Кожна вкладена у захист посівів від бур'янів гривня має повертатися максимальною віддачею урожаєм. Надійне контролювання бур'янів дозволяє погосподарськи використати всі ресурси родючості ґрунту, добрива, запаси вологи, кліматичні ресурси для формування урожаїв сільськогосподарських культур, адекватних біокліматичному потенціалу.
Крім суто наукових питань, перед аграрною наукою та працівниками агропромислового комплексу країни стоїть першочергове й невідкладне завдання національного масштабу: розробити і втілити в життя державну програму очищення орних земель від засилля бур'янів у країні. Без її виконання неможливо підвищити продуктивність і товарність сільськогосподарського виробництва. Жодні сучасні високопродуктивні гібриди й сорти, мінеральні добрива та найкраща сільськогосподарська техніка не можуть реалізувати свого потенціалу без надійного захисту рослин від бур'янів.
Така програма є багатоплановою й потребуватиме як зусиль вчених, так і державних структур для наукового, організаційного, матеріального, технічного й методичного та адміністративного забезпечення її виконання у повному обсязі. Необхідні спільні скоординовані зусилля.
Актуальна забур'яненість посівів сільськогосподарських культур, яка завдає шкоди урожаю і його якості, представлена вегетуючими бур'яновими рослинами. З'явлення їх сходів, ріст і розвиток стає можливим за наявності в ґрунті насіннєвих чи вегетативних зачатків і відповідних екологічних умов.
Тому стратегічним напрямом розв'язання проблеми ефективного захисту посівів від бур'янів об'єктивно стає істотне зменшення потенційної забур'яненості ріллі, величина якої через тривале збереження насінням життєздатності в цьому середовищі достатня для утворення високої актуальної забур'яненості посівів на майбутні десятки років і залежить від культури землеробства. Заслуговує уваги величина допуску потенційної забур'яненості ріллі, до якої слід прагнути аби досягти можливості безгербіцидного землеробства і прогресивного зниження її в наступні роки. Таким допуском є 10 млн шт./га фізично-нормального насіння бур'янів в орному (0—30 см) шарі ґрунту, які утворять сходи рясністю 10 шт./м2, доступні для контролювання механічними заходами без гербіцидів.
Для поступового досягнення цього стратегічного завдання слід застосувати комплекс тактичних заходів, об'єднаних в систему, інтегровану в технології вирощування культур. Важливим в реалізації цієї системи є дотримання допуску щорічної рясності репродуктивних екземплярів бур'янів у посівах, за якої відбувається стабілізація величини потенційної засміченості ріллі і тенденція до наступного її зменшення. У зв'язку з морфологічними особливостями бур'янів у різних агрофітоценозах, величину цього допуску диференціюють: у посівах просапних культур з більшою насіннєвою репродукцією бур'янів він становить 1 шт./м2, а в агрофітоценозах культур звичайного рядкового способу сівби — 10 шт./м2.
Безумовно, вказані допуски будуть залежати від біологічних особливостей видів бур'янів, фітосередовища в конкретних агрофітоценозах, але вони зможуть слугувати орієнтиром в моніторингу забур'яненості угідь, для оцінки ефективності конкретних протибур'янових заходів у землеробстві. Розрахунки свідчать, що досягти зменшення потенційної забур'яненості ріллі від 400 до 10 млн. шт./га за умови щорічного її зниження на 20 і 50 % можна відповідно за 15 і 5 років.
У цьому зв'язку важливим є аналіз балансу насіння бур'янів у грунті. Основними статтями надходження насіння є репродукція його вегетуючими екземплярами бур'янів на полі (70 %), внесення з органічними добривами (28 %) та занесення, повітрям, водою, тваринами, людиною (2 %). Статті витрачання насіння з ґрунту об'єднують загибель його в зимовий період (60 %), літній (9 %), загибель проростків (24 %), витрати на утворення сходів (7 %). Отже, основними тактичними заходами для істотного зменшення потенційної забур'яненості ріллі є недопущення наявності на полях репродуктивних екземплярів бур'янів, очищення органічних добрив від їх життєздатних зачатків, створення за допомогою механічного обробітку ґрунту умов для їх відмирання.
На протибур'янову спроможність конкретних систем землеробства, виражену в зниженні потенційної забур'яненості ріллі, впливає сукупність усіх тактичних заходів контролю забур'яненості полів, які спрямовані на недопущення наявності у посівах упродовж вегетаційного сезону репродуктивних екземплярів бур'янів у кількості, що перевищує їх допуск. Складовими цієї інтегрованої системи мають бути запобіжні і винищувальні заходи, покликані позбавити або зменшити ймовірні сходи бур'янів їх екологічної ніші — лише в цьому разі можна досягти стратегічної мети істотного зниження як потенційної, так і актуальної забур'яненості полів.
Успішний захист конкретних посівів від бур'янів забезпечує, в першу чергу, знання про очікуваний видовий склад їх забур'яненості. Цю інформацію можна отримати на підставі довгострокового прогнозу з'явлення сходів бур'янів з періодом передбачення їх — 1 рік.
Знання про кількісний і видовий склад сходів бур'янів у посівах культур наступного року надає можливість розробити науково обґрунтовану систему ефективного їх контролю, адаптованого саме до конкретного агробіологічного складу бур'янів. Здійснити такий прогноз можна з точністю ЗО % за розрахунковим методом. Перевагою цього методу над механічним, пов'язаним з необхідністю виділення з ґрунту насіння бур'янів, є економія часу і праці у разі збереження необхідної точності.
Аргументами для розрахункового прогнозу з'явлення сходів бур'янів упродовж вегетації конкретної культури в наступному році слугує рясність їх перед збиранням урожаю її попередника. Для розрахунку очікуваної кількості сходів окремих видів бур'янів (у шт./м2) величину рясності їх у посівах попередника (Зф, шт./м2) необхідно помножити на встановлений експериментально нормативний коефіцієнт прогнозу, прив'язаний до певної біологічної групи бур'янів (Кв):
формула
де Зф1, Зф2- ЗфП — рясність бур'янів окремих видів в усіх фазах їх розвитку перед збиранням урожаю попередника, шт./м;
Кв1,Кв2..Квп - коефіцієнти прогнозу для окремих біологічних груп бур'янів, до яких належить виявлені в посівах попередника їх види (табл. 45). Наприклад, у посівах гороху, попередника озимої пшениці, перед збиранням урожаю виявлені такі бур'яни, шт./м2: осот рожевий — 5, зірочник середній — 8, гірчак шорсткий — 1, гірчак виткий — 8, грицики — 1, паслін чорний — 18, талабан — 2, фіалка польова — 1, лобода біла — 10, плоскуха — 6, пирій — 2, осот жовтий — 1, а всього 63 шт./м2. Застосовуючи коефіцієнти прогнозу, розрахуємо рясність очікуваних сходів бур'янів протягом вегетаційного періоду озимої пшениці, яка буде розміщена в цьому полі після гороху:
формула
Для ефективного контролю цих сходів важливо знати не тільки сумарну кількість за вегетаційний період культури, а і розподіл їх у часі. Ця інформація слугуватиме підставою для вибору тих заходів впливу на сходи бур'янів, які діють на певні часові їх частки. Для визначення цього розподілу існують також встановлені експериментально норми (табл. 45). Використовуючи ці норми, прогноз сходів і розподіл їх протягом вегетаційного періоду озимої пшениці в нашому прикладі зручно подати у вигляді таблиці 47. Окрім того, в цій таблиці вказана тактика контролю прогнозованої забур'яненості посіву пшениці, яка орієнтує на досягнення допуску вегетуючих бур'янів в ньому 10 шт./м2. Нормативне виживання сходів бур'янів у посівах на тлі сучасних технологій, але без застосування гербіцидів, беруть з таблиці 48.
Таблиця 45
КОЕФІЦІЄНТИ ПРОГНОЗУ СХОДІВ БУР'ЯНІВ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЇ КУЛЬТУР (Манько Ю.П., 2008)
Таблиця 45
Таблиця 46
РОЗПОДІЛ У ЧАСІ СХОДІВ БУР'ЯНІВ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЇ КУЛЬТУР, % (Манько Ю. П-, 2008)
Таблиця 46
Таблиця 46
Таблиця 47
ПРОГНОЗ З'ЯВЛЕННЯ СХОДІВ БУР'ЯНІВ У ЧАСІ ПРОТЯГОМ ВЕГЕТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ (ПОПЕРЕДНИК — ГОРОХ) І ТАКТИКА ЇХ КОНТРОЛЮ
Таблиця 47
Таблиця 48
СЕРЕДНЄ НОРМАТИВНЕ ВИЖИВАННЯ ВСІХ СХОДІВ БУР'ЯНІВ У ПОСІВАХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР НА ФОНІ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, АЛЕ БЕЗ ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБІЦИДІВ (Манько Ю.П., 2008)
Таблиця 48
Таблиця 48
Розрахунок виживання всіх сходів бур'янів (Вак|) після кількох заходів, здійснених протягом місяця, можна здійснити за моделлю:
формула
де Т1, Т2. .. Т3 — технічна ефективність окремих заходів, виражена у відсотках загибелі бур'янів, %, п — число здійснених заходів знищення бур'янів. Наприклад, на полі цугових буряків протягом травня проти бур'янів будуть проведені наступні заходи: боронування з ефективністю 67 % і чотири міжрядних обробітки з ефективністю кожного 60 % загибелі сходів бур'янів. Виживання травневих сходів становитиме 0,008 частин:
формула
Так розраховують помісячне виживання сходів бур'янів протягом вегетації культури і сумарне за всю її тривалість. Для визначення сумарного виживання сходів бур'янів протягом вегетації культур застосовують модель:
формула
де Ч1,Ч2,Чп - частки помісячних сходів бур'янів, частин; Т1 Т2. ..
Т1 — загибель сходів бур'янів після здійснення протягом певних місяців окремих заходів, %.
Окрім орієнтації на ботанічний та біологічний склад забур'яненості полів, не менш важливим є еколого-економічне обґрунтування вибору оптимальних заходів її контролю.

Ви бачите тільки 28% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.