Книжки по сільському господарству

Екологічні функції агрохімії в землеробстві

Примак. Екологічні проблеми землеробства

Аналіз позитивної і негативної дії агрохімічних засобів, взаємовплив і взаємодія факторів в агроекосистемі, і перш за все ґрунту, клімату, удобрення і рослин, дозволяє сформулювати основні екологічні функції агрохімії. Вони встановлені протягом тривалого історичного розвитку світового і вітчизняного землеробства.
1. Забезпечення оптимального колообігу біогенних елементів в агроценозі з активним їх балансом. Ще М. Г. Павлов (1825) писав, що метою застосування добрив є збільшення поживних речовин в ґрунті або, в крайньому разі, повернення тієї їх кількості, що була взята із ґрунту рослинами для створення урожаю.
Через 15 років німецький вчений Ю. Лібіх чітко висловив ідею про свідоме регулювання обміну речовин між людиною і природою у своєму вченні про необхідність повернення поживних речовин, винесених рослиною з урожаєм, в грунт, що на думку К. А. Тімірязєва, стало дуже важливим досягненням науки.
Підтримувати активний баланс поживних елементів в агроценозі, як критерій оцінки стану колообігу речовин в землеробстві, можна тільки за науково обгрунтованого застосування добрив, тому Д. М. Прянишников (1865—1948) вважав, що головним завданням агрохімії є вивчення колообігу речовин в землеробстві і виявлення тих заходів впливу на хімічні процеси, що відбуваються в ґрунті і рослинах, які можуть підвищувати урожай і якість продукції.
Це визначення цілком відповідає загальному стратегічному завданню землеробства — збереженню і примноженню родючості ґрунтового покриву, його екологічної безпеки як головного багатства будь-якої держави, матеріальної основи існування людства на нашій планеті.
Підтримання позитивного балансу і активного біологічного колообігу елементів у землеробстві — основа стабільної продуктивності агроекосистем, адекватної біокліматичному потенціалу агроландшафтів.
Порушення балансу біогенних елементів у системі ґрунт-рослина призводить до погіршення хімічного складу ґрунтів, природних вод і рослин, а це негативно впливає на поживну цінність продукції і може спричинити різні функціональні захворювання людини і тварин.
В. В. Ковальський ввів поняття «порогові концентрації елементів у середовищі», вище і нижче яких спостерігається певна біологічна реакція (в тому числі і захворювання), тому, регулюючи біологічний колообіг речовин, створюючи їх оптимальний баланс і вміст в ґрунтах та рослинах, агрохімія виконує важливу екологічну функцію в землеробстві.
2. Відновлення родючості, поліпшення властивостей і гумусного стану грунтів. Ці завдання сучасного землеробства успішно вирішуються за комплесного використання агрохімічних засобів, зокрема системи органічних і мінеральних добрив у поєднанні з хімічною меліорацією ґрунтів. Саме науково обґрунтована система використання агрохімічних засобів дозволяє оптимізувати параметри показників родючості і основних хімічних і фізико-хімічних властивостей ґрунту.
Добре відома роль гумусу у вирішенні різних аспектів ґрунтової екології практично в усіх землеробських районах. А між тим, рівень цього важливого показника родючості ґрунтів систематично знижується в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Втрати гумусу на чорноземах за 100 років склали близько 25—30 % його початкових запасів. У середньому з 1 га ріллі щорічно втрачається близько 400—600 кг гумусу, а там, де сильно розвинуті ерозійні процеси, ці втрати досягають 1 т/га. Запобігти цим негативним екологічним процесам в агроценозі можна за комплексного використання агрохімічних засобів.
Високий ефект від їх застосування відмічається особливо на слабоокультурених дерново-підзолистих ґрунтах.
3. Оптимізація живлення культурних рослин біогенними макро- і мікроелементами. Забезпечення сільськогосподарських культур у процесі вегетації поживними елементами в оптимальних дозах і співвідношенні посилює діяльність фізіологічних бар'єрів, які перешкоджають надходженню токсичних елементів і речовин в рослини, особливо в генеративну їх частину, яка часто є продуктом харчування людини.
Численними дослідженнями, виконаними в різних країнах, встановлений характер розподілу важких металів у біомасі рослин: коріння > надземна частина > зерно. Це свідчить про наявність, в крайньому разі, трьох захисних механізмів (бар'єрів): на межі ґрунт — корінь, корінь — стебло, стебло — зерно. Знаючи механізм надходження біогенних і токсичних елементів у кореневу систему, транслокацію їх в надземну частину, в тому числі і в генеративні органи, можна істотно зменшити накопичення токсикантів у рослинах, а отже, і в продукції землеробства. Ця екологічна функція агрохімії вимагає більш глибокого і всебічного дослідження з урахуванням встановленої теорії вибіркового поглинання живими організмами речовин.
Оптимізація живлення посилює екологічні функції рослин, безпосередньо поліпшуючи ріст і розвиток культури, забезпечуючи реалізацію її потенційної продуктивності, формування більш якісної продукції, а також опосередковано, шляхом надання стійкості сільськогосподарським культурам проти екстремальних умов росту і розвитку (посухи, низькі температури, ураження шкідниками і хворобами тощо).

Ви бачите тільки 35% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.