Книжки по сільському господарству

Оптимальна структура агроландшафтів - запорука істотного зменшення або припинення ерозійних процесів

Примак. Екологічні проблеми землеробства

Нестійкість і недостатня продуктивність сучасного землеробства є наслідком ряду невирішених економічних і екологічних проблем. Порушення збалансованості окремих елементів агроландшафтів, у т.ч. співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів, ускладнення соціально-економічної ситуації призвело до суттєвої деградації агроландшафтів і ґрунтового покриву.
Ущільнення ґрунтів, вторинні геохімічні аномалії, втрати гумусу і порушення балансу біогенних елементів стали розповсюдженим явищем. Особливо небезпечних розмірів досягли водна і вітрова ерозія. Сучасні щорічні втрати продукції землеробства тільки від ерозії перевищують 9—12 млн т зернових одиниць з ймовірною вартістю 10 млрд $, що реально загрожує життєзабезпеченню українського народу.
Отже, потрібні негайні заходи з удосконалення сучасного стану агроландшафтів, введення ґрунтозахисних, заснованих на екологічних принципах і адаптованих до конкретних природних і соціально-економічних умов, систем землеробства.
Під агроландшафтами слід розуміти природно-господарські територіальні системи сільськогосподарського призначення. Вони складаються з географічної оболонки, що в свою чергу є сукупністю природ-рих елементів з різним ступенем антропогенного навантаження, в т.ч. «орних сільськогосподарських угідь (Швебс Г.І., 1993).
Агроландшафт — це антропогенний територіальний комплекс, в яко-|му природна рослинність на більшій його частині замінена агрофітоценозами (посівами, багаторічними насадженнями) і може розглядатися також як пейзаж сільської місцевості (Жарінов В.І., Довгань С.В., 2008).
Сучасні агроландшафти створені з різних елементів агроекосистем, у т.ч. ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень, незначних за Площею ареалів лісів, чагарників, природних лук, боліт, торфовищ, а також доріг, комунікацій і споруд. Вони складають структуру агро-ландшафту і екологічне різноманіття, які обумовлюють його стабільність і продуктивність.
Природні системи здатні до саморегуляції, вони спроможні збері-ги себе і повертатись у стан рівноваги із середовищем після незнач-х втручань природних або антропогенних факторів.
Склад і співвідношення елементів сучасного агроланшафту різко погіршились. На сьогодні непорушених господарською діяльністю природних ландшафтів майже не залишилось. Збільшилась розора-ність, особливо схилових земель, зменшились площі природних кормових угідь, заповідно-охоронних територій. Водночас значно збільшився рівень урбанізованих та індустріальних територій.
Екологічну сталість ландшафту визначають: оптимальний водний режим, управління його витратними статтями, особливо поверхневим стоком під час екстремальних періодів, водовіддача; стабільна родючість ґрунтів, попередження їх деградації, в першу чергу процесів ерозії; оптимальна структура земельних угідь; умови для існування різноманіття природної флори і фауни.
Порушують сталість ландшафту: висока розораність земельних угідь, що обумовлює не тільки прискорення ерозійних процесів, але й деградацію ґрунтів; погіршення стану водних ресурсів; ерозійні процеси, які руйнують не тільки ґрунти, а й довкілля в цілому; нераціональне використання схилових земель, що прилягають до гідрографічні мережі; від'ємний баланс органічної речовини і біогенних елементів-техногенне надходження ксенобіотиків; понаднормативне урбаніза-ційне і рекреаційне навантаження.
Головна проблема, що має бути вирішена на шляху формування екологічно сталих агроландшафтів, — це зниження або припинення процесів ерозії.
Серед усіх видів деградації ґрунтів ерозія є основною і найбільш масштабною причиною зниження продуктивності земельних ресурсів.
Основними факторами, що спричиняють посилення інтенсивності ерозійних процесів, є: високий рівень розораності сільськогосподарських угідь; прямолінійна організація території схилових земель; велика питома вага в структурі посівних площ просапних культур, у т.ч на еродованих землях, нехтування їх руйнуючої дії на ґрунт; відсутність ґрунтозахисних технологій. Ерозія обумовлює ґрунтову посуху, втрати гумусу і поживних елементів, загалом зниження енергетичного потенціалу ґрунту і зменшення врожаїв на 15—20 % — на слабоеродованих ґрунтах, 30—40 % — на середньозмитих і в 2—2,5 рази — на сильно-еродованих ґрунтових відмінах.
Основним критерієм оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь в ландшафтах є висока продуктивність агроценозів за мінімальних витрат матеріально-енергетичних ресурсів, попередження ерозійних процесів та забруднення ґрунтових і поверхневих вод продуктами ерозії.
Найбільш ефективно впливають на формування екологічно сталих ландшафтів захисні лісосмуги, особливо сполучені із природними лісами, вони покращують розподіл опадів на полях, зменшують поверхневий стік талих і зливових вод, сприяють зниженню інтенсивності водної ерозії та дефляції.
Крім лісових насаджень, для комплексної екологізації агроландшафтів велике значення мають трав'янисті ценози (сіножаті, луки, пасовища). Чергування розораних та нерозораних смуг або окремих ділянок дає змогу попередити ерозію ґрунту, покращити екологічний стан території.

Ви бачите тільки 58% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.