Книжки по сільському господарству

Информационный портал о детском туризме детские лагеря.

Чорноземні ґрунти Лісостепу і степу України та їх використання

Гудзь. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Чорноземи як тип степового ґрунту поширені в Україні у межах двох зон — Лісостепу і Степу.
Чорноземи утворились внаслідок розвитку дернового ґрунтотворного процесу. Серед інших ґрунтів вони різко виділяються високою природною родючістю, властивостями та будовою ґрунтового профілю. Дерновий процес ґрунтоутворення відбувався під покривом лучно-степової рослинності. На поверхню та в метрову товщу ґрунту надходила значна кількість органічних решток та зольних речовин. їх розкладання відбувалося за участю мікроорганізмів, мікро- і мезофауни. Наявність карбонату кальцію у породі та в профілі ґрунту є причиною насичення ГВК обмінним кальцієм, який сприяє нейтралізації кислих продуктів розкладання органічних речовин та закріпленню гумусових речовин Отже, гумус у чорноземах майже нерухомий, він закріплюється на місці свого утворення, тобто розвивається акумулятивний процес нагромадження гумусу. В зв'язку з цим виділяють дві видозміни розвитку дернового процесу: 1) гумусоутворення на місці (лат. in situ) - процес' розкладу рослинних залишків на місці їх відмирання з послідуючим новоутворенням гумусу без його переміщення по профілю. Таке явище характерне для ґрунтів вододільних територій Степу і частково для південних районів Лісостепу в його східній частині; при нейтральній або слабко- лужній реакції ґрунтового середовища; 2) гумусонагромаджен- ня - процес акумуляції гумусу в поверхневому шарі (горизонті) ґрунту в результаті розкладу рослинних залишків і гумусоутворення in situ і деякого його переміщення вниз з поступовим просочуванням ним ґрунтової маси. Характерно для лісостепових ґрунтів при нейтральній реакції ґрунтового середовища і розвитку потужного гумусового горизонту. При цьому чорноземи набувають сприятливих водно-фізичних та фізико-механічних властивостей Велике значення для акумуляції гумусу мають контрастні кліматичні умови - чергування теплого і холодного сезонів.
Висока біологічна активність чорноземів, великии запас поживних речовин зумовлюють їх високу природну родючість.
М. В. Ломоносов у своїй праці «О слоях земных» висловив думку про рослинно-наземне походження чорноземів, тобто що чорнозем утворився при гнитті рослинних і тваринних решток за певний період часу. В. В. Докучаев назвав чорнозем «царем» ґрунтів.
Профіль чорнозему простий. Він формується за гумусово- акумулятивним типом розподілу речовин. Верхній гумусовий горизонт (Н) має рівномірне темно-сіре забарвлення, у вологому стані майже чорне. Він поступово переходить у темно-сірий з буруватим відтінком горизонт (Hp), де є ледь виражені ознаки ґрунтотворної породи. Із глибиною поступово гумусність зменшується, забарвлення гумусового горизонту стає сірим з жовтувато-бурим відтінком — це горизонт РЯ, потім горизонт Р/7, а нижче знаходиться материнська порода Р.
У профілі чорноземів часто помітні сліди діяльності землериїв (ховрахів, хом'яків, кротів та дощових черв'яків). Ходи хребетних землериїв заповнені матеріалом з інших горизонтів і називаються «кротовинами». Загальна потужність профілю чорноземів становить від 150 до 200 см. Гумусовий горизонт орних чорноземів містить від 3 до 8% гумусу, а у верхньому шарі цілинних чорноземів вміст гумусу може досягати 10-12%.
Чорнозем як тип ґрунту за своїми генетичними особливостями та властивостями поділяється' на підтипи. В Україні зустрічаються такі підтипи чорноземів: у Лісостепу — типовий, вилугований, опідзолений та реградований; у Степу — звичайний та південний. Серед підтипів виділяються роди, що характеризують чорноземи за глибиною «закипання» карбонатів, розвитком у них процесів осолонцювання та осолодіння.
Підтипи та роди поділяються на види за потужністю гумусового горизонту, вмістом гумусу, ступенем вилугованості.
Ґрунтовий вбирний комплекс чорноземів насичений здебільшого катіонами Са2+ і Мд2+(відношення Са2+: Мд2+— 7-6:1), що сприяє утворенню агрономічно цінної структури. Реакція ґрунтового розчину чорноземів близька до нейтральної (рН = 6,9...7,2) або слабколужна (рН = 7,2...7,5).
Завдяки значному вмісту гумусу і високій біологічній активності чорноземи містять загальний азот (0,2-0,5%), фосфор (0,33-0,16) і валовий калій (1-2,4%). Забезпеченість чорноземів мікроелементами переважно середня.
Рис. 7. Будова профілю чернозему типового
Рис. 7. Будова профілю чернозему типового
Чорноземи типові (рис. 7) і вилуговані найбільш поширені в зоні Лісостепу. Найхарактернішою їх ознакою є відносно глибокий (80-120 см і більше) гумусний і гумусований (Н + Нр) горизонти. На глибині 80-90 см і навіть глибше знаходяться видимі карбонати у формі плісняви (псевдоміцелій) та прожилок.
Н/к(А) — гумусовий горизонт (0-45-55 см), темно-сірий, на цілині структура грудкувато-зерниста, в орних ґрунтах порохувато-грудкувата, в підорному шарі зернисто-дрібно-грудкувата. У нижній частині є карбонати, зустрічаються червориїни, поодинокі ходи землериїв, перехід поступовий;
Нрк(B1) — гумусовий перехідний горизонт (56- 85 см), темно-сірий з буруватим відтінком, нерівномірно гумусованнй, інтенсивно переритий землери- ями, карбонатний з нестійкою зернисто-грудкуватою структурою, пухкий, перехід поступовий;
РНк(В2) — перехідний горизонт (86-125 см), слабогумусований, сірий з буруватим відтінком, неміцно-грудкуватий; видимі карбонати у вигляді псевдоміцелію; перехід поступовий;
Рhk(ВС) — кротовинний лес (126-180 см), сірий — бурувато-палевий, плямистий завдяки гумусованим «кротовинам»; видимі карбонати; перехід поступовий;
Рк(С) — ґрунтотворна порода — лес (180-210), буруватопалевий або палевий, карбонати у вигляді прожилок і псевдоміцелію.
У чорноземах вилугованих порівняно з типовими лінія закипання ґрунту від соляної кислоти опущена по профілю нижче на 20-40 і більше сантиметрів і знаходиться у нижньому перехідному горизонті. Переміщення колоїдів півтораоксидів по профілю непомітне. Для чорноземів типових і вилугованих характерна висока переритість профілю землериями.
Значні площі в Лісостепу зайняті чорноземами опідзолени- ми (рис. 8). Вони, так само як і темно-сірі опідзолені ґрунти, пройшли степову і лісову стадії розвитку. їх утворення можливе під широколистяними лісами паркового типу з густим травостоєм.
Не(А) — гумусовий слабкоелювійований горизонт (0-35-45 см), темно-сірий, іноді білястий від присипки Бі02, орний шар (0-25 см) порохувато- грудкуватий; перехід поступовий;
Нрі(АВ) — перехідний слабкоілювійований гумусовий горизонт (45-80 см), темнувато-сірий з буруватістю, горіхувато-грудкуватий, ущільнений, слабкий наліт присипки Бі02, окремі червориїни, поодинокі ходи землериїв; перехід поступовий;
РИі(В) — перехідний слабкогумусований ілювійо- ваний (80-120 см) горизонт, сіро-бурий, плямистий, горіхувато-призмо-подібний, у місцях зламу брудно- буре «лакування» колоїдами півтораоксидів; перехід помітний;
Рі(ВС) — ілювійована ґрунтотворна порода — лес (121-140 см), слабко і нерівномірно гумусова- ний, сірувато-бурий, грудкуватий, рідкі «кротовини», перехід різкий, хвилястий;
Рк(С) — ґрунтотворна порода (141-160 см) — бурувато-палевий або палевий лес, карбонати у вигляді плісняви і прожилок.
Рис. 8. Будова профілю чорнозему опідзоленого
Рис. 8. Будова профілю чорнозему опідзоленого
У профілі чорноземів опідзолених помітна диференціація за елювіально-ілювіальним типом розподілу речовин.
В орних чорноземах горизонт Не частково стає орним шаром.
Присипка Si02 в горизонті Не, деяке ущільнення в середній частині профілю та буре забарвлення — це ті морфологічні ознаки, за якими відрізняються чорноземи опідзолені від інших підтипів чорноземів.
Гранулометричний склад чорноземів опідзолених здебільшого грубопилувато-легкосуглинковий та пилувато-середньосуглин- ковий. Насиченість їх основами 85-95%. Лінія закипання карбонатів від 10%-го розчину HCl знаходиться на глибині 100-150 см.

Ви бачите тільки 44% питання.

Текст смс:
kksg
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kksg на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.